Хто побудував Озеро

Хто побудував Озеро

Озеро Карачай, Росія

Озеро Карачай, розташоване в південно-західній Челябінській області в центральній частині Росії, є захоплюючим місцем, з південного Уралу в його тлі. Але, озеро приймає смертельну таємницю що є очевидно невидима для цих концентруючих на його краси. Озеро Карачаєво розташоване в межах Маяківського виробничого об'єднання, одного з найбільших ядерних об'єктів Росії. Об'єкт, який був повністю недоступним для іноземців протягом 45 років, нібито скидав великі обсяги радіоактивних відходів в озеро з 1951 року. У 1990-х роках стверджувалося, що якщо людина стояла лише на годину на березі цього озера, отриманого випромінювання було б достатньо, щоб убити індивідуума через радіоактивні отруєння.

Історична роль

Історія Карайського озера та Маякського заводу розкриває катастрофічні наслідки безгосподарності радіоактивних відходів. На тлі Другої світової війни, після того, як вони стали свідками жахливих бомбардувань Японії Японією з боку Нагасакі і Хіросіми, Росія вирішила поспішно накопичити власні ресурси атомних бомб. З 1945 по 1948 рік було створено завод «Маяк» для виробництва плутонію для виробництва атомної бомби. Дуже мало уваги було приділено безпеці працівників та навколишнього середовища протягом цього періоду часу. В той час, як для охолодження реакторів на заводі використовувалася вода з озера Кизилташ, невелике озеро Карачай служило відправною точкою для ядерних відходів, оскільки підземні сховища атомної електростанції вже переповнювалися відходами. Така практика продовжувалася до 1957 року, коли під час Киштимської катастрофи підземні сховища електростанції вибухнули, а на навколишнє середовище поширилися смертельні рівні радіоактивності. Щоб зам'яти цю справу і відвернути увагу міжнародних ЗМІ, ядерна установа розпочала розповсюдження радіоактивних відходів на більшій площі, включаючи інші озера і річку Течу. Велике скидання відкладень також призвело до поступової втрати води з 1960-х років, а до 1993 року озеро суттєво вичерпалося, займаючи лише 0, 15 квадратних кілометрів вниз від 0, 5 квадратних кілометрів у 1951 році. в районі призвело до розгону великих обсягів радіоактивного пилу вітром з району озера до прилеглих населених пунктів, опромінюючи близько півмільйона людей.

Ядерне забруднення

Радіоактивні відходи, що осідають в озері Карачай та прилеглих територіях і водоймищах, складаються зі смертоносного коктейлю зі стронцію-90, цезію-137 та інших радіоактивних продуктів з тривалим періодом напіврозпаду. За повідомленнями, майже 5 мільйонів Кюрі радіонуклідів також забруднили близько 1 млрд галонів підземних вод. Озеро Карачай не тільки генерувало 600 рентгенів на годину, але й поруч річку Течу завантажили 120 мільйонів кюрі радіоактивних матеріалів. Майже 65% мешканців, які проживають біля забрудненого ділянки, захворіли внаслідок променевої хвороби, але лікарям не дозволялося згадувати радіацію у своїх рецептах і замість того, щоб згадувати про хворобу як про «особливу хворобу».

Хабітат і біорізноманіття

Сьогодні, озеро Карачаєво і його оточуючі середовища існування майже повністю нежилі. З риби та інших водних видів, що виживають у ній, всі вважають, що вони несуть високий рівень летального випромінювання. Оскільки кожен, хто приїжджає на територію озера, сприйнятливий до отримання радіоактивного радіоактивного випромінювання, дуже мало досліджень було проведено на місці щодо його диких видів і збереженої флори і фауни. Проте, очікується, що існують серйозні деформації в живій природі регіону.

Загрози навколишньому середовищу та зусилля з очищення

Озеро Карачай визнано «найбільш забрудненим місцем на Землі» Інститутом Світу. Вважається, що озеро вкрите осадками на 11 футів, що складається майже повністю з радіоактивних відходів. Високі рівні радіоактивного забруднення, що існують в районі, в районі озера і навколо нього, викликали тривожні показники захворюваності на рак та вроджених вад у Челябінській області та її околицях. Є повідомлення про те, що радіоактивність також поширилася на найближчі річки і струмки, а також забруднила підземні води. Великі площі в Челябінську в даний час необжиті через смертоносні умови, що існують там. Великі масштаби катастрофи дуже ускладнюють ініціювання діяльності з очищення в регіоні. Занадто багато шкоди вже зроблено, і єдиний спосіб керувати катастрофою — це обмеження в'їзду людей у ​​забруднену територію. Катастрофа на озері Карачай повинна бути прийнята як урок, і майбутнє управління радіоактивними рослинами має передбачати ретельне планування та відповідальні дії.

Хто побудував Озеро

Как прошла встреча двух князей, летописи до нас не донесли. Хотя можно предположить, что был заключен военный союз, в результате которого Юрий Долгорукий в целях защиты западных границ Суздальского княжества построил города-крепости Юрьев-Польский (1152), Дмитров (1154) и Москву (1156). В данном случае речь идет не об основании Москвы, а о сооружении крепостных укреплений – деревянных стен, положивших начало строительству Кремля.

В 1156 г. на Боровицком холме возводится крепость с восьмиметровым валом и мощной по тем временам деревянной стеной, достигавшей 3 м в высоту и 1200 м в длину. Примерно в таком виде укрепление просуществовало до зимы 123738 гг., когда полчища хана Батыя разграбили и сожгли Москву, а вместе с ней и Кремль.

За последующие два с лишним столетия много испытаний выпало на долю Москвы и ее цитадели. Княжеские междоусобицы, иноземные нашествия, бесчисленные пожары, казалось, должны были погубить город. Но Москва выстояла, более того, она стала центром, объединившим русских людей в борьбе за независимость.

Вместе с городом растет и крепнет Кремль. В 1339-1340 гг. при Иване Калите возводятся мощные оборонительные укрепления, а за ними хоромы великого князя, митрополичьи палаты, белокаменные соборы. Москва становится политическим и духовным центром Руси, а Кремль – резиденцией великих князей и митрополитов.

В 1367-1368 гг. князь Дмитрий Иванович (впоследствии названный Дмитрием Донским), опасаясь очередного монголо-татарского нашествия, обносит крепость белокаменными стенами и башнями, расположенными примерно на расстоянии 60 м от прежних дубовых укреплений. Площадь Кремля достигает почти современных размеров.

В Кремле находилась самая древняя московская церковь — Собор Спаса на Бору, или собор Спас-Преображения «что на Бору», построенный к 1330 году, к тысячелетию Константинополя — «Нового Рима». Храм был уничтожен в 1933. Здесь были погребены московские князья и княгини, пока роль усыпальницы не перешла к Архангельскому собору для мужчин и Вознесенскому монастырю (также разрушенному) для женщин. После учреждения Новоспасского монастыря в конце XV собор Спаса на Бору получил статус придворного храма. В результате сооружения Кремлевского дворца в 1830 — 1840-е храм Спаса оказался вписанным во внутренний двор Дворца.

Другим древнейшим сооружением был Чудов монастырь, основанный митрополитом Алексием в 1365, — находился в восточной части территории Кремля, примыкая к Вознесенскому монастырю. Название получил по церкви Чуда Архангела Михаила в Хонех, ставшей впоследствии усыпальницей митрополита Алексия. В 1483 на территории монастыря была сооружена Алексиевская церковь. По распоряжению чудовского архимандрита Геннадия в нее перенесли мощи митрополита Алексия. В 1501-1503 древнюю церковь Михаила Архангела сменил храм, возведенный итальянскими мастерами. В начале XX в подклете Алексиевской церкви была сооружена усыпальница, где погребли останки великого князя Сергея Александровича, погибшего в Кремле в 1905 от рук террористов. Склеп великого князя находился под полом, точно под ракой святителя Алексия. В 1929 все постройки Чудова монастыря были снесены.

Во второй половине XV в. великий князь всея Руси Иван III Васильевич разворачивает в столице молодой и быстро крепнувшей державы грандиозное строительство. В первую очередь, конечно, перестраивается Кремль.

Московский Кремль перестраивается с участием итальянских зодчих и обретает в значительной мере свой современный вид. Центром его стала Соборная площадь с расположенными на ней Успенским собором (1475-79), Благовещенским собором (1484-89), Грановитой палатой (1487-91), Архангельским собором (1505-08) — (усыпальницей русских князей и царей) и колокольней Ивана Великого…

В 1485-95, при Иване III, фортификационные сооружения Кремля перестраиваются. Новые стены и башни, выше и толще прежних, облицовываются красным кирпичом. В 1508-16 на месте современной Красной площади был вырыт ров, вода в который поступала из р. Неглинной. Кремль становится неприступной крепостью, окружённой водой со всех сторон…

К концу XV – началу XVI в. Московский Кремль становится самым значительным фортификационным сооружением в Европе. Причем его башни, соборы, гражданские постройки совершенны не только по своей архитектуре, но и по интерьерам и отделке.

В XVII-XIX идёт активное строительство светских зданий, и Кремлёвский ансамбль получает логическое завершение. В 1635-36 строится Теремной дворец, примыкающий к Грановитой палате. В XVII веке башни Кремля получают ярусные и шатровые завершения, приобретя современный облик. К 1702-36 относится строительство Большого здания Арсенала (архитекторы Д. Иванов, Х. Конрад при участии М. И. Чоглокова). В 1776-87 здание Сената (архитектор Матвей Казаков).

В 1812 Москва и Кремль были захвачены армией Наполеона. Отступая, Наполеон приказал заминировать и взорвать кремлёвские здания. Несмотря на то, что большинство зарядов не взорвалось, урон был значительным. Взорваны были Водозводная, Петровская и Первая безымянная башни, серьёзно пострадала Арсенальная башня, пострадали также пристройки к колокольне Ивана Великого. На восстановление разрушений ушло 20 лет, с 1815 — по 1836.

В середине XVIII века возникла идея постройки Большого Кремлёвского дворца, расположенного на южном склоне кремлёвского холма вдоль реки. В разное время его проекты разрабатывали архитекторы В. И. Баженов, М. Ф. Казаков, А. Н. Львов, В. П. Стасов. Но только проекту К. А. Тона в 1839-49 суждено было воплотиться в жизнь. По его же проекту в 1844-51 было построено здание Оружейной палаты.

С приходом Советской власти Кремль стал одним из символов нового строя. В 1935-1937 годах двуглавые орлы, венчавшие главные башни Кремля Спасскую, Никольскую, Троицкую, Боровицкую и Водовзводную, были заменены на звёзды из рубинового стекла диаметром 3-3,75 метров. В 1959-61 построен Кремлёвский Дворец съездов (ныне Государственный Кремлёвский дворец).

С 1955 Кремль открыт для посещения, став музеем под открытым небом. В 1990 Кремль был включён в список всемирного наследия ЮНЕСКО.

Війна за Винниківські ліс та озеро

Пам’ятаєте, як виглядало колись Винниківське озеро? Це завжди було одне із найгарніших і найпопулярніших місць відпочинку людей біля Львова.

Сьогодні цю місцевість не впізнати. Частину лісу знищено, а місцеві жителі більше не можуть потрапити до озера. Все це – через те, що бізнесмен, якого називають найбагатшим депутатом Львівської міської ради, Григорій Козловський впевнений, що світ належить тим, у кого більше грошей.

Нібито будуючи соціальний проєкт, він вирубав частину Винниківського лісу і забрав у містян доступ до озера.

Коротка пам’ять та довгі руки

«Ліс ніхто вирубувати не буде!», – так говорив Григорій Козловський у 2018 році одному з львівських видань. Але дуже швидко забув про ці свої слова – частину лісу безжально вирубано, щоб побудувати лижний спуск.

Навіть та сума у 2,7 мільйона гривень, яку Козловський озвучує як сплачену ним компенсацію за вирубку і нанесену шкоду довкіллю, викликає багато питань. Зокрема, звідки вона взялася? Адже відомо, що кожне дерево може оцінюватися дуже по-різному — як у 7 тисяч гривень, так і у кілька сотень тисяч.

Враховуючи масштаби вирубки, для мене є очевидним, що сплачена Козловським компенсація за завдані збитки державі відверто занижена. І взагалі, є великим питанням, хто проводив оцінку і визначав розмір цих збитків? Я вже направила звернення до Державної екологічної інспекції Львівської області та Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, щоб з’ясувати, чи часом не сам пан забудовник «порахував», скільки коштують знищені ним дерева.

«Озеро буде доступне – 90% озера буде у вільному доступі», – стверджував Козловський у тому ж інтерв’ю. Але й про ці свої слова пізніше забув.

Спочатку він спустив озеро, навколо побудував споруди, а тепер ще й ставить огорожу вздовж лісової дороги, якою постійно ходять люди. Це був найкоротший і найбезпечніший шлях для місцевих мешканців дістатися пішки чи велосипедом з одного району Винників у інший. Але Козловський вирішив його зруйнувати.

Пан забудовник навіть не вважав за потрібне попередити місцевих мешканців про встановлення цього паркану. Якщо огорожа потрібна для забезпечення протипожежної безпеки, чому Козловський загороджує ліс, а не ділянку, де ведеться будівництво?

Як писало видання «Твоє місто», юрист Григорія Козловського запевняв людей, що забудовник нічого не порушує, оскільки глибина фундаменту під цю загорожу становить до 50 см. Але за замірами місцевих мешканців, ця глибина насправді – понад один метр!

Якщо Козловський каже, що робить «все для людей», чому ж тоді громаду повністю усунули від процесу?

За словами місцевих жителів, на громадських слуханнях їхню думку ніхто не враховував. Люди не отримали відповідей на важливі запитання: чому забудова виходить за межі ділянки, що надана в суборенду? Чому не проведено чітких меж ділянок та зонування території та не визначено функціонального і цільового використання території? Чому порушується цілісність історично цінного ландшафту? Чому на обговорення громадськості не винесли звіт про стратегічну екологічну оцінку? Питань громада мала багато, та відповідей не отримала. Це дуже красномовно говорить про те, що Козловський не хоче чути людей.

Спортивний комплекс для обраних

Пан Козловський часто говорить, що він дбає про спорт і про людей. Чому ж тоді в його спортивній школі не буде входу для всіх львів’ян і винниківчан? Бо спортивний комплекс за замовчуванням є закритою територією, а отже, звичайні жителі Винників, Львова чи сусідніх сіл уже не зможуть просто так відпочити біля води і користуватися озером за доступною ціною, як це було раніше. А це означає, що забудовник Козловський готується перетворити Винниківський ліс в місце для обраних. Недаремно ж багато писали про те, що він купив ще й кілька земельних ділянок біля озера.

Відкритим є й питання податків. А точніше, хто їх платитиме? Мені достеменно невідомо, скільки вже адрес присвоїли незрозумілим будівлям та скільки організацій зареєстрували за адресою, якої фізично ще не існує, бо ведеться будівництво. Проте лише за інформацією з відкритих джерел, крім раніше зареєстрованих за цією адресою фірм, за останній рік сюди ж зареєстрували ще кілька фірм родини Козловських.

Для мене найболючіше те, що Козловський руйнує усталену роками екологічну систему. До прикладу, невідомо, яким чином буде триматися траса, що пролягає від Львова до Винників, якщо вирубуються дерева та врізаються ґрунти. Крім того, у Львові існує проблема з водою, яка тепер тільки поглибиться. Лижний спуск Козловського потребуватиме штучного снігу, для виготовлення якого потрібна вода з найближчих водойм. А це означає, що рівень води у цих водоймах (криницях) понизиться. Під ризиком опинилося і джерело, з якого набирають воду як місцеві мешканці, так і жителі Львова.

Брудні методи Козловського в дії

Переконана, що будь-які інвестиційні проєкти мають працювати на благо громади, а не на шкоду. Та пан Козловський, мабуть, забув стару істину «Ламати – не будувати». Адже, будувати потрібно так, щоб наступне покоління дякувало, а не проклинало за знищення природи, яка і так потерпає.

Тому, коли громада б’є на сполох, бо хтось вважає себе «царьком» і зухвало руйнує місця відпочинку людей та знущається над екологією – цього не можна допустити!

Мені вдалося потрапити на нараду, яка відбувалась за закритими дверима, адже громадськість туди майже не покликали.

Намагалася донести пану Козловському, що усі проєкти мають бути соціальними, але розумію, що у нього зовсім інша система цінностей.

Я вже відчула на собі методи боротьби з «неугодними», які звик використовувати Григорій Козловський. Ні для кого не є секретом, що він має величезні ресурси і кожного свого критика (яких небагато) – змішує з брудом. Варто лише згадати, як він задіював усі свої можливості й ресурси на боротьбу з членами Української галицької партії, які виступили проти недоброякісного набуття ділянки на вулиці Дорошенка для будівництва фірмою його доньки готельно-торгового комплексу.

За допомогою своїх ручних журналістів і ботів він почав повномасштабну брудну кампанію проти мене. Про це вже детально написав Ілько Петрик. До речі, не так давно вже було подібне журналістське розслідування про ботоферми Козловського.

Одразу після нашої останньої розмови у Львівській ОДА вийшов сюжет від телеканалу, близького до пана Козловського – як Наталія Піпа, нардепка від «Голосу», «втекла від журналістів» (цікаво, куди втекла, адже я стояла на місці), збрехала (але так і не сказали як) та «піариться», співпрацюючи з громадою задля захисту Винниківського лісу.

Найбільшим моїм гріхом пан Козловський вважає, що я в житті нічого не збудувала. На його думку, людина нічого не варта, якщо вона не побудувала готель в центрі міста, чи торговий комплекс.

Можу відповісти – так, я не збудувала маєтків чи великих будинків, бо не вважаю це за потрібне. Але я будувала спільноти, такі як «Друзі Джерела» (Центр для дітей та молоді з особливими потребами «Джерело»), пластові гуртки та курені для Львова та України, спільноту «Кращого Сихова». А це набагато складніше! Крім того, належу до спільноти Товариства охорони птахів.

Я підтримую розумну і відповідальну розбудову міст. Але я за те, щоб усі проєкти були чесними і прозорими, з думкою про майбутнє покоління.

На будь-якого «царька» знайдеться прокуратура

До совісті пана Козловського звертатися марно, тому нехай працюють правоохоронні органи. Відразу після наради (у Страсну п’ятницю, 17 квітня), прокурорка Львівської області Ірина Діденко ініціювала вивчення законності набуття права власності та користування території поблизу Винниківського озера, вирубки частини Винниківського лісу та законність будівництва спортивного комплексу. Підіймається питання щодо самовільного зайняття цих земель, огородження території державного лісового фонду, вирубки лісу та здійснення будівельних робіт.

Я вже була на офіційному прийомі у головної прокурорки Львівської області, яка мене запевнила, що тримає справу на контролі та зацікавлена в проведенні належної перевірки.

Сподіваюсь, гроші не всесильні і справедливість переможе. Абсолютно впевнена, якщо Григорій Козловський розгорнув проти мене інформаційну атаку, значить він боїться правди і громади. Ми на правильному шляху!

10 найкращих місць Куопіо для захоплюючих поглядів на озеро

Відео: Зупинили на вулиці і покликали в гості | Ruslan Verin #10 2021, Жовтень

Місто Куопіо в самому серці фінського Озерленду добре відоме своїми приголомшливими озерами, оскільки місто розташоване на смузі суші між двома величезними прісноводними системами. Весь навколишній регіон також вкритий прекрасними озерами, які ідеально підходять для катання на човнах, риболовлі, сонячних ваннах або фотографії природи. Це одні з найкращих місць в Куопіо і навколо нього для зйомки найкращих фотографій на березі озера або просто для відпочинку.

Оглядова башта Puijo

Вашою першою зупинкою для дивовижних краєвидів безумовно повинна бути оглядова вежа на пагорбі Пуджо з видом на місто, яке відоме як один з найкращих панорамних видів у всій Фінляндії. З вежі ви бачите все місто, а коли небо ясне, ви можете бачити далі озера та сільську місцевість на відстані миль. Щоб отримати найкращі види, візьміть з собою пару біноклів, щоб побачити, що ви можете помітити.

Image

Вид з оглядової вежі Puijo © Відвідайте Lakeland / Flickr

Image

Гавань Куопіо

Куопіо покладається на свою головну гавань для торгівлі та транспорту, але це також приємне місце для прогулянки або вильоту на озеро. Ви можете спостерігати за останнім уловом риболовлі або на круїзних суднах, що відправляються на екскурсію по решті Озера. У гавані є ряд кафе і ресторанів, а влітку такі події, як фестиваль вина Куопіо.

Гавань Куопіо © Відвідайте Лейкленд / Flickr

Image

Раухалахті

Цей курортний готель, що знаходиться недалеко від Куопіо, має все, від найбільшої в світі димової сауни до виставки дроворуба, а також є ідеальним місцем для відпочинку поруч із озером. Якщо ви зупинитесь у готелі, ви можете прокинутися до чудового виду озера або поринути у прохолодну воду після сауни.

Купальське багаття в Раухалахті © Відвідайте Лейкленд / Flickr

Image

Вайноланніемі

Це берег озера на південній околиці Куопіо, який ідеально підходить для втечі з міста на деякий час та прийняття літнього сонячного світла. Води озера є досить чистими і для купання, і для риболовлі, що робить його гарним місцем для охолодження під час літньої теплової хвилі. Ви можете добре побачити човни на озері, прогулятися або насолодитися морозивом у кіоску.

Бігуни на марафоні у Вайноланніемі © Відвідайте Лейкленд / Flickr

Image

Катісканіемі

Це природоохоронна зона поблизу курорту Раухалахті, що містить кілька коротких, але вражаючих пішохідних маршрутів, які спіднить озера. Там можна побачити, де багатовікові ліси зустрічаються з озерами і відчути себе повністю зануреною в природу.

Читайте также  Греческий Озеро картинки

Острів Кархонсаарі

З усіх крихітних островів на озерах поблизу Куопіо це один з найкращих і мальовничих. Він також містить кілька коротких природних стежок для взяття на острів і озеро. Якщо ви зацікавлені в дендрології, візьміть із собою посібник, щоб визначити всі різні рослини та дерева на острові, оскільки тут росте понад 100 різних видів.

Зона відпочинку Neulamäki

Це великий природний заповідник з трьома пішохідними стежками різної складності, з яких відкривається вид на озеро. Короткий похід до найвищого пагорба вартий цього огляду, як і похід до пляжу озера Йоліда.

Вид з Neulamäki © Erkki Nokso-Koivisto / Flickr

Image

Сааристокату

Ви можете пройти цю довгу дорогу через один із найбагатших районів Куопіо з чудовим видом на озеро; він також відомий як одне з найкращих місць у місті для мальовничого заїзду, їзди на велосипеді або довгої прогулянки. По дорозі є кілька зупинок для відпочинку, на деяких — з кіосками, де можна ближче ознайомитись, як сучасне Куопіо сидить поруч із озером.

Saaristokatu © VirtuaaliAnu / Flickr

Image

Ферма Алахові

Ця ягідна ферма та винзавод на схід від Куопіо — популярна зупинка на літніх круїзах для дегустації вин, оскільки це лише півгодинна поїздка з гавані на човні. Насолоджуючись винами, ви також можете зайти в спокійний вид на озеро і побачити місто Куопіо з протилежного берега. Це ідеальне місце для відпочинку в літній час.

Хто побудував Озеро

Сауна «Анапа» на Бондюжской (пер.Ершова-Гвардейская) — вариант отличного оздоровительного отдыха для небольших компаний. Для вашего комфорта круглосуточно функционируют три уютных номера вместимостью до 8-ми человек. Местоположение и транспортная доступность позволяет без проблем добраться до нас из любого района города!

Сауна 1

Тариф «Дневной»
С 8:00 до 16:00

Тариф «Базовый»
С 16:00 до 8:00

Сауна 2 с бассеином

Тариф «Дневной»
С 8:00 до 16:00

Тариф «Базовый»
С 16:00 до 8:00

Сауна 3

Тариф «Дневной»
С 8:00 до 16:00

Тариф «Базовый»
С 16:00 до 8:00

Сауна на Чапаева

Сауна в авиастроительном районе Казани приглашает окунуться в мир здоровья и релакса. Жаркие парные с прохладным бассейном либо купелью станет прекрасным отдыхом для пар или компании до 10 человек. Для вас -4 номера сауны разной вместимостью и на любой кошелек. Услуги массажистов в сочетании с различными спа-процедурами помогут вам расслабиться по полной программе

Сауна 1 «Люкс»

Тариф «Дневной»
С 8:00 до 16:00

Тариф «Базовый»
С 16:00 до 8:00

Сауна 2 «Семейный»

Тариф «Дневной»
С 8:00 до 16:00

Тариф «Базовый»
С 16:00 до 8:00

Сауна 3 «Купель»

Тариф «Дневной»
С 8:00 до 16:00

Тариф «Базовый»
С 16:00 до 8:00

Сауна 4 «Relax»

Тариф «Дневной»
С 8:00 до 16:00

Тариф «Базовый»
С 16:00 до 8:00

Гостиница

ул. Бондюжская, 3а

Столица Татарстана является популярным туристическим городом. Наш мини-отель расположен в центральной части Казани, на перекрёстке улиц Ершова-Гвардейская, в непосредственной близости от основных развлекательных и культурных объектов. К вашим услугам комфортабельные уютные номера с необходимой мебелью и техникой. Душевая и туалет имеются в каждом из 6-ти номеров!

Цена от 1500 руб/сутки! Ждём в гости!

Дом-баня на дровах

с. Чебакса, ул. Дорожная, д. 16

Приглашаем посетить новую дом-баню на дровах в Чебаксе,вместимостью от 2 до 8 человек.
Все необходимое имеется для приятного времяпровождения! Баня на дровах, душевая, сан.узел, кухня с необходимой техникой и столовыми приборами, Тв, wi-fi.
2 спальни на 2 этаже.
веники, мангал,
рядом лыжня!
лыжи в прокат! 2 пары
цена в будни:
пн-чт 2500р
пт 3000р
сб 4000р
веники в продаже

Звоните !время и количество гостей обсуждается!
Цена указана для 2х человек!

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Adblock
detector